14 листопада 2016 р. студенти 3 груп Інституту людини спеціальності «Психологія», «Соціальна робота» та «Практична психологія» разом із к. і. н., доцентом кафедри історії України Історико-філософського факультету Київського університету імені Бориса Грінченка, керівником студентського наукового історичного гуртка «Енігма» Тарасенко О.О. відвідали Національний музей українського народного декоративного мистецтва - один із найбільших художніх музеїв України, який розташований на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у приміщеннях колишніх митрополичих покоїв і прилеглої до них домової Благовіщенської церкви, які є пам′ятками архітектури ХVІІІ - початку ХХ ст.

Колекція музею була започаткована у 1899 р. як одна із складових збірки новоутвореного Міського музею старожитностей і мистецтв, перейменованого у 1904 р. у Київський художньо-промисловий і науковий музей. У наш час музейну збірку складають понад 75 тис. творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України від ХV ст. до наших днів. Це різноманітні за матеріалом, формою, декоруванням і призначенням предмети домашнього вжитку, перетворені руками талановитих майстрів у високохудожні мистецькі твори. Всі вони мають яскраво визначені регіональні відмінності.

 У працях професійних художників декоративного мистецтва простежуються використання усталених народних традицій і тенденція до створення складних просторових композицій образно-асоціативного змісту. В експозиції музею, яка займає площу 1500 кв. м., представлені всі види народного мистецтва України: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, кераміка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, рогу та металу, скло, фарфор, писанкарство, народний живопис та іконопис.

Раритетами музейної збірки є дерев’яний різьблений хрест у срібній оправі 1576 р., глиняні кахлі ХV - ХVІІІ ст., козацькі люльки та порохівниці ХVІІІ - ХІХ ст., шовкові ткані пояси ХVІІІ ст., гаптовані золотими та срібними нитками предмети церковного шитва ХVІІІ ст., гутне скло ХVІ - ХVІІІ ст., вироби провідних порцелянових і фаянсових підприємств України ХVІІІ - ХІХ ст.: Києво-Межигірської фаянсової фабрики та Волокитинського фарфорового заводу.

В окремій залі представлені живописні полотна народного художника України Катерини Білокур (1900 - 1961). Вони по праву вважаються перлиною музейної колекції і належать до скарбниці світового мистецтва.

Неповторна атмосфера казково засніженої Києво-Печерської Лаври та змістовне  наповнення колекції Національного музею українського декоративно-прикладного мистецтва переповнили студентів емоційним піднесенням, зацікавленням та вдячністю за можливість прилучитися до безцінних творінь народних майстрів України.

     Традиційно у День української писемності та мови студенти і викладачi Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка долучились до написання Всеукраїнського диктанту Національної єдності.

      7 листопада 2016 року відбулася презентація наукової школи Ольги Володимирівни Безпалько, доктора педагогічних наук, професора, директора Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка.
        Під час презентації Ольга Володимирівна розповіла про актуальні напрями наукових досліджень своїх учнів, а також познайомила слухачів з науковою школою Ірини Дмитрівни Звєрєвої, чиєю ученицею вона є.

27 жовтня 2016 р. студенти 3 груп 1 курсу спеціальностей «Психологія» та «Практична психологія» Інституту людини разом із к.і.н, доцентом кафедри історії України Історико-філософського факультету, керівником студентського історичного наукового гуртка «Енігма» Тарасенко О.О. відвідали експозиції Музею Івана Гончара. 

Музей Івана Гончара – це легендарна скарбниця, утворена звитягою однієї Людини. Від середини 1950-х років талановитий митець Іван Макарович Гончар (1911-1993) в умовах протистояння тоталітарному режимові провадив титанічну збиральницько-народознавчу роботу, в результаті якої постала збірка перлин народних старожитностей XVI-XX ст., а його хата-майстерня перетворилася на своєрідний «Ноїв ковчег» української культури.

В 1993 р. у Києві було створено державний Музей І.М. Гончара. Згодом, у 1999 р., він перетворився на Український центр народної культури «Музей Івана Гончара»), а у 2009 р. Музей здобув статус національного.

Зібрання Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» налічує понад 20 тисяч творів народного мистецтва, предметів традиційного побуту й звичаєвої обрядовості, стародруків, архівних матеріалів, живописних і скульптурних робіт І.М. Гончара.

При Центрі діють: студія української народної вишивки, клуби народної пісні і танцю, відбуваються майстер-класи з різних галузей народного мистецтва, проводяться мистецькі «вечорниці», фольклорні свята і фестивалі, ярмарки народних ремесел, організовуються конференції, круглі столи, семінари-практикуми.

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» як науково-мистецький та культурно-просвітницький заклад перетворюється на один із провідних осередків збереження і примноження національної культурної спадщини, формування духовно повноцінної нації, як про це мріяв його незабутній фундатор Іван Макарович Гончар: «Усе, що ви побачите в Музеї, хай збудить у вас почуття палкої, найщирішої любові до поетичної душі Матері-України і хай любов ця стане могутнім стимулом для її прекрасного майбутнього та буйного розквіту».

Експозиція музею висвітлює різні прояви традиційної культури українського народу – красу народного побуту, християнські та національні ідеали українців, людські взаємини та спілкування з природою.

Народний побут, мистецтво, звичаєвість, фольклор Іван Гончар розглядав комплексно як конкретні вияви цілісного буття народу, постійно нагадуючи своїм відвідувачам: «Ось перед вами чарівна душа нашого великого і стародавнього українського народу. Його думи, його поезія, його хист, його віковічний дух зафіксовані в оцих безцінних скарбах, які ви бачите перед собою. У цих невеличких затишних світлицях ви відчуєте широкі простори нашої рідної Батьківщини, відчуєте запашність і чарівність стародавньої полянської землі – Київщини і Волині, екзотичної Галичини і мальовничої Полтавщини, краси України – Поділля, багатобарвної Чернігівщини. Тут ви відчуєте дух козацької волі, що буяла в розлогих степах України. Тут ви відчуєте глибину віків нашої славної історії, сприймете шелест жита, шум гаїв, спів соловейка, щебетання жайворонка, сльози матері і щастя закоханої дівчини…».

Враження, якими діляться студенти  після відвідання Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» переконують, що українська молодь XXI ст. прагне глибше відчути красу рідного землі, долучитися до безцінних витоків культури, традицій, звичаїв українського народу.