25 березня 2026 року Дарія НОВОСЬОЛОВА, здобувачка третього року навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 231 «Соціальна робота», освітньо-професійної програми 231.00.04 «Соціальна адвокація» (група САб-1-23-4.0д) Факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. У межах виконання завдань із навчальної дисципліни «Гендерно-чутлива соціальна робота», викладачами якої є Ірина НОХРІНА, викладач кафедри та Тетяна СПІРІНА, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри, – завітала до іммерсивної виставки «(НЕ)Видимі Жінки», організованої Ла Страда-Україна.
Іммерсивна виставка «(НЕ)Видимі Жінки» тривала з 19 до 26 березня 2026 року. Це простір проживання досвіду жінок, чиє життя пов'язане з війною через службу близьких або власну участь у військових діях. Мета виставки – зробити видимим невидимий вимір війни: щоденне очікування, турботу, втому, пам'ять і внутрішню роботу, яку виконують жінки в тилу та на фронті. Формат поєднав театральний перформанс, відео-, аудіо- та фотоінсталяції, що створювало глибокий емоційний простір для осмислення досвідів, які часто залишаються поза увагою суспільства.
Відвідування виставки стало для здобувачки цінним досвідом, який сприяв формуванню практичних компетентностей у сфері гендерно-чутливої соціальної роботи, розвитку емпатійного ставлення та поглибленню розуміння соціальних проблем, пов'язаних із досвідом жінок в умовах воєнного часу.
Відгук здобувачки Дарії НОВОСЬОЛОВОЇ: «Виставка «(НЕ)Видимі Жінки» – це не просто експозиція, а занурення у внутрішній світ жінок, які щодня проживають війну через очікування, тугу і любов. Кожна інсталяція торкалася особисто: здавалося, що речі на столі ще теплі від людини, яка щойно вийшла. Особливо вразив символ іграшкового ведмедика – подарунка батька, якого дитина відправляє йому на фронт, як захист. Виставка змусила замислитися над тим, скільки жіночих історій залишаються непоміченими, хоча саме вони є невіддільною частиною реальності війни. Такі ініціативи формують емпатію та соціальну чутливість – якості, без яких неможлива справжня соціальна робота».
