Історія від Марії Троцюк, студентки групи ЛОГБ-2-21-4.0д спеціальності Спеціальна освіта (Логопедія) Borys Grinchenko Kyiv University

З початком війни в нашому місті Ковель Волинської області, як і в багатьох інших, відкрилось багато волонтерських пунктів для допомоги українській армії та переселенцям. Я стала волонтером в одному із таких пунктів, який відкрили на базі ліцею №3 імені Лесі Українки. В стінах, де зовсім нещодавно я сиділа за партою, тепер  зовсім інше життя. Найперше, над чим ми разом з педагогами-волонтерами розпочали працювати - це плести маскувальні сітки (за весь час мого волонтерства було сплетено 78 сіток). Через декілька днів після початку повномасштабної війни ми вже приймали гуманітарну допомогу, яку привозили наші закордонні сусіди чи приносили місцеві жителі. Чотири навчальні кабінети були повні одягу, взуття, засобів гігієни. Паралельно з тим, як надходила до нас допомога, ми відправляли її на пункти ТРО. Справжній біль і відчай ми відчули, коли в наш пункт почали прибувати люди, які евакуювалися від обстрілів. За весь цей час наш волонтерський пункт прийняв більше 1500 переселенців. Були і діти, і дорослі, і, навіть іноземні студенти. Одночасно в двох спортивних залах ліцею було розміщено більше 100 спальних місць. Волонтери і вдень і вночі надавали допомогу. Наш ліцей був тимчасовим прихистком для людей, які далі прямували за кордон, або лишались у межах нашої територіальної громади.