З досвіду І.А. Власенко, старшого викладача кафедри психології особистості та соціальних практик Інституту людини
Є два напрями роботи: навчальний і позанавчальний.
Щодо першого – вдалою видається ідея про спільний аналіз конфліктних ситуацій, фрагментів із фільмів. В моєму випадку це дисципліна Конфліктологія, спеціальність Практична психологія. Але можливості тут значно ширші). Ситуації , фрагменти прикріплюю в ЕНК, разом зі студентами аналізуємо їх за планом.
Цікаво проходять групові дискусії – як заплановані, так і спонтанні, коли йдеться про спірні питання. Важливо правильно розставляти акценти, робити підсумок, пов’язувати його з логікою курсу.
Практика, практика, практика!
Студенти високо оцінили моделювання ситуацій. Суть у тому, що вони у парах проводять міні-консультування з конфліктної проблематики (15 хв) – у форматі окремих зустрічей (Google Meet), в межах пари. Один є клієнтом, інший – психолог. Чітко визначаю мету (пропрацювати емоції, визначити суть ситуації, варіанти рішень тощо). Формулюю завдання. Даю алгоритм дій, роз’яснюю прийоми. Після «роздільних» зустрічей всі повертаються в спільну зустріч. Проводимо спільний аналіз, рефлексію досвіду.
Як одне із завдань студенти мали провести онлайн консультування за запитом, щодо регулювання, осмислення емоцій у конфлікті . Цитата з роботи : «Загалом я вважаю, що консультація була ефективною для клієнта та досить позитивним досвідом для мене. Адже я відчула, що впоралася із запитом N, а також отримала схвальний зворотній зв’язок від неї. N сказала що дійсно до цієї консультації не розуміла потреби Х у тісному спілкуванні із нею, тож тепер… сподівається, що зможе налагодити комунікацію».
Добре себе зарекомендував блок психодіагностики. Так, студенти ранжували використання прийомів , що знижують/підвищують напруження у взаємодії. Визначали свої «сильні» та «потенційно корисні» прийоми. Перспективним я вважаю і створення алгоритмів, покрокових стратегій (надання допомоги, проведення консультації в конкретному випадку тощо).
Практичним було і звернути увагу на дієві прийоми, техніки регулювання емоційного стану, які відпрацьовували одразу на заняттях і самостійно, після пар.
Загалом дистанційна робота є викликом, активізує, тонізує, дозволяє віднайти, вигадати цікаві прийоми і завдання. Хоч і потребує масиву ресурсів…
Інший напрям дистанційної роботи зі студентами – позанавчальний. Маю досвід онлайн зустрічі зі студентами групи ПСб-1-17-4.0д на другий тиждень карантину. Ми обговорили нюанси життєдіяльності під час самоізоляції, емоційний стан студентів.
Вектор роботи був спрямований на рефлексію групового та індивідуального досвіду за період навчання. Створювали метафори «Наша група». Пригадували історію групи. Звучали запитання: які ключові події відбувались у групі?. Що допомогло групі стати згуртованою? Чого я навчився за 2,5 роки навчання? Що я даю групі? Чого я хочу навчитись протягом наступних років в Університеті? – Пошук відповідей стимулювали учасників задуматись, звернутись до групової мудрості, активізувати власні ресурси.