Рік вступу - Рік завершення

2020 – 2024

Рік захисту дисертації

2024

Тема дисертації

«Соціальна підтримка жінок, які постраждали від домашнього насильства, громадськими та благодійними організаціями»

Місце роботи

Представництво HealthRight International (Право на здоров’я) в Україні, Міжнародний благодійний фонд «Українська фундація громадського здоров’я»

Посада

Директорка Представництва HealthRight International (Право на здоров’я) в Україні, виконавча директорка МБФ «Українська фундація громадського здоров’я»

Що для Вас означає бути випускницею Київського столичного університету імені Бориса Грінченка?

Мій шлях допомоги людям розпочався понад два десятиліття тому — ще тоді, коли в українському суспільстві майже не говорили про гендерно зумовлене насильство, про потреби вразливих жінок, дітей, сімей. Я прийшла в цю сферу не з книжок, а з реального життя, коли бачила біль, несправедливість, тишу, яку треба було ламати — фахово, системно, з гідністю. Я шукала рішення, створювала команди, розвивала проєкти, які змінювали долі. Це був шлях серця, але водночас — відповідальності, що потребує глибокої підготовки й знання.

Навчання в Київському університеті імені Бориса Грінченка стало для мене не початком, а точкою укріплення. Це був свідомий вибір на етапі, коли я вже мала масштабну практику, коли за плечима були роки лідерства, стратегічних рішень, кризових викликів. Але я знала: аби діяти ще точніше, ще ефективніше, потрібно глибше розуміти соціальні механізми, мати потужну академічну базу. І саме тут я це отримала.

Ця освіта зміцнила мій вибір. Вона дала мені нові інструменти, які органічно доєдналися до вже напрацьованих практичних підходів. Тут я змогла систематизувати власний досвід, і я дуже пишаюся, що саме в цьому університеті захистила дисертацію і стала доктором філософії в соціальній сфері.

Грінченко дав мені не лише знання — він дав мені простір для глибокої рефлексії, для зміцнення віри в те, що українська соціальна робота здатна бути потужною, людяною й фаховою. І сьогодні я з упевненістю можу сказати: коли професіоналізм спирається на цінності — тоді народжуються справжні зміни.

Що ви вважаєте своїми професійними здобутками в науковій та (чи) практичній діяльності?

Одним із найвагоміших своїх професійних здобутків я вважаю створення та впровадження комплексних моделей підтримки для жінок, дітей і сімей, які пережили війну, насильство чи перебувають у вразливих життєвих обставинах. Для мене важливо не просто реагувати на кризу, а будувати сталі, мультисекторальні рішення, адаптовані до реальних потреб людей.

Уже понад 20 років я займаюся громадською діяльністю, захищаючи права та покращуючи якість життя дівчат, жінок і дітей, які зіштовхуються з насильством, безпритульністю, бідністю чи наслідками збройного конфлікту. Моя робота охоплює розвиток соціальної сфери, захист прав дітей і підлітків, адвокацію доступу до медичних і соціальних послуг для жінок та сімей у громадах. Я активно розвиваю спеціалізовані сервіси та моделі надання допомоги, що відповідають європейським стандартам.

Очолюю та впроваджую проєкти, які реалізуються за підтримки міжнародних партнерів — BHA, USAID, Європейської Комісії, СНІД Фонду Елтона Джона, UN Women, UNICEF, UNFPA. Як правозахисниця беру активну участь у діяльності низки громадських і міжнародних платформ: я є членкинею Ради Реанімаційного пакету реформ, Правління Українського форуму благодійників, засновницею Мережі за права дитини, а також членкинею Експертної ради Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та міжнародної наглядової групи UN Women в Європі та Центральній Азії.

Із початком повномасштабного вторгнення я адаптую моделі послуг до потреб внутрішньо переміщених жінок і дітей, постраждалих від сексуального насильства, військових та їхніх родин, людей, які пережили катування. З 2022 року організації, які я очолюю, надають комплексні соціальні, психологічні та гуманітарні послуги понад 1 000 000 українським жінкам і дітям. Це результат щоденної праці потужної міждисциплінарної команди з понад 300 фахівців.

У науковій діяльності для мене важливо структурувати й осмислювати практичний досвід, переводити його у дієві концепції, моделі й механізми, які можна масштабувати та впроваджувати у громадах. Захист дисертації стає природним продовженням цієї роботи: він дозволяє об’єднувати емоцію і доказовість, серце і системність. Саме в цьому я бачу головну силу фахівця у соціальній сфері — творити зміни, які базуються не лише на бажанні допомогти, а й на глибокому розумінні, знаннях і цінностях.

Яким чином знання й уміння, здобуті за час навчання в Університеті, вплинули на Ваш професійний розвиток, допомагають в роботі?

Знання й уміння, здобуті під час навчання в Київському університеті імені Бориса Грінченка, стали для мене джерелом професійного укріплення й оновлення. Завдяки глибокому науковому аналізу соціальних процесів, я змогла структурувати свій практичний досвід, осмислити його через сучасні теорії соціальної роботи, міжнародні підходи та доказові моделі допомоги. Це дало мені змогу діяти ще більш цілісно, з урахуванням як системних викликів, так і індивідуальних потреб людей.

У своїй роботі я багато років займаюся розвитком соціальних і психологічних послуг для жінок вразливих груп, комплексною підтримкою ВПО, впровадженням мультидисциплінарних моделей у громадах, а також реформуванням підходів до профілактики ВІЛ/СНІДу та протидії домашньому й гендерно зумовленому насильству. Навчання допомогло мені не лише поглибити фахове розуміння цих тем, а й інтегрувати європейський досвід і міжнародні стандарти в український контекст.

Сьогодні в основі моєї роботи — поєднання науки й практики, етики й ефективності. І я впевнена, що саме завдяки навчанню в Університеті мені вдалося підсилити свою експертність і ще впевненіше відстоювати права тих, хто цього найбільше потребує.

Що було для вас найцінніше в освітньому процесі під час навчання в Університеті?

Найціннішим у процесі навчання в Київському університеті імені Бориса Грінченка для мене стало поєднання академічної глибини з практичною орієнтованістю. Це була не теоретична дистанція, а жива, чутлива взаємодія з викладачами, які самі є практиками, дослідниками, лідерами змін. Я ціную той простір поваги, діалогу і свободи думки, який створювався на заняттях — де кожен досвід важив, кожне запитання відкривало нові горизонти, а критичне мислення лише віталося.

Особливо важливо було для мене, що освітній процес базувався на цінностях — гуманності, гідності, соціальної справедливості. Це повністю співпадає з моїм баченням соціальної роботи як сфери, яка не просто надає послуги, а формує середовище турботи й підтримки. Саме в цьому ціннісному середовищі я змогла переосмислити й посилити свій підхід до лідерства, командотворення, стратегічного планування й впровадження змін у соціальній політиці.

Які soft skills необхідні сучасному соціальному працівнику?

Соціальний працівник повинен володіти стресостійкістю, гнучкістю і водночас — умінням приймати рішення в умовах невизначеності. Не менш важливі навички міжсекторальної взаємодії, командної роботи, ведення конструктивного діалогу навіть у складних ситуаціях.
І, звісно, лідерство на основі цінностей — це здатність не просто керувати процесами, а надихати, підтримувати, вести за собою, зберігаючи людяність і фаховість. Це те, що я щодня бачу в тих, хто дійсно змінює життя людей на краще.

Яким є ваше життєве гасло?
«Бути там, де я потрібна, і залишатися сильною» — це гасло, яке я не лише повторюю, а й щодня втілюю у власному житті. Воно стало для мене опорою у часи викликів, коли потрібно приймати складні рішення, підтримувати інших, коли навколо нестабільність і біль.
Але головне - варто у цьому бурхливому світі не забувати і про себе. Я переконана: сила соціальної лідерки — не лише в здатності допомагати іншим, а й у вмінні зберігати себе. Саме тому я свідомо дбаю про свій внутрішній ресурс — емоційний, фізичний, духовний. Це дає мені стійкість, а отже — і здатність бути поруч з людьми довго, якісно, по-справжньому.
Завжди наголошую це і своїй команді: турбота про себе — це не привілей, а професійна необхідність. Бо лише той, хто відчуває опору в собі, може стати опорою для інших. Ми несемо світло — і маємо берегти свій вогонь.

Що таке успіх особисто для Вас?
Для мене успіх — це не статус, не титули чи нагороди і не зовнішнє визнання. Це внутрішнє відчуття, що ти живеш у комфорті та розумінні з собою, з цінностями, які поділяєш, і щодня робиш корисні справи.
Успіх — це бачити, як завдяки твоїм діям змінюється життя людей. Це — коли дитина, яка пережила насильство, знову повертається до нормального життя. Коли жінка, яка була зламана війною, знаходить у собі сили почати спочатку. Коли громада, яка втратила все, знову об’єднується.
Це також про чесність із собою, про готовність вчитися, помилятися, переглядати підходи, але не зраджувати головному — вірі в людину.
І ще — це про баланс. Успіх для мене неможливий без любові до своїх близьких, без відчуття дому, тиші, моментів для себе. Бо саме в цій тиші народжуються сили творити великі речі для інших.